10. церковнослов'янські літери «ер», «єри», «ерь», «ять», «ю», «я»

1. 1) Букви «ер», «єри» і «ерь»
2. 2) Буква "ять"
3. 3) Буква «ю»
4. 4) Буква «я»
5. Перевірочні питання:

1) Букви «ер», «єри» і «ерь»

2) Буква "ять"

3) Буква «ю»

4) Буква «я»

1) Букви «ер», «єри» і «ерь»

До сі х пір ми бачили, що ім'я букви обов'язково починається з того звуку, який вона передає: А - а4з', Б - бу1кі, В - ве1ді. А яке ім'я можна дати букві, якщо вона, як є4р', є4рь і є3ри2 не може починати слова?

Е33ри2 добре нам знайоме, це звук [и]. У той час, коли створювалася церковнослов'янська азбука, в слов'янської мови Звичай два так званих «сверхкраткіх» звуку. Святі брати Кирило і Мефодій позначили їх буквами видання і Ь, а назвали за принципом «наоброт», тобто по останньому звуку: Комерсант - Е4р', Ь - Е4рь, И - Е4ри. Щоб почути, як звучали є4р' і є4рь, потрібно уривчасто і різко вимовити [о] і [е]. До XII століття ці звуки були втрачені, букви, що передавали їх - є4р' і є4рь «оніміли» і перетворилися просто в м'який і твердий знаки.

Однак можна знайти і більш глибоке пояснення імен цих трьох букв. Виявляється, що слов'янський корінь - ЇЕР - в древніх Азбуковниках тлумачиться як грецьке слово [іерос] - «священний, храмовий», що дозволяє віднести нам ці три слова до Божественного священнодійства.

- ‡ ер', приймаючи древнє закінчення чоловічого роду ь, позначає Виконавця таїнства за образом слів, що позначають Верховного Архиєрея - сн7', сп7с', ‡ і7с'.

- ‡ ери2, приймаючи закінчення множини, нагадує нам про церковних таїнствах - дари2, та1йни, ​​покро1ви, рі1зи, ‡ ко1ни.

- ‡ ерь, приймаючи закінчення жіночого роду, зводить нас до образу Честнейшої Херувим - Мт2ері Бж7іей.

2) Буква "ять"

Кілька букв є лигатурами (складними, тобто складеними з двох букв).

Древнє слово K1ТЬ - «те, що сприйнято, освоєно», за формою схоже зі словами я4вь - «те, що явлено» і я4дь - «те, що призначене для їжі». Господь, велично підноситься і простуючи по водах бурхливого житейського моря, цілком сприймає нас, коли ми, подібно до апостола Петра, тонемо я побоявся бурі: «І # ѓбіе ї} зй простeр' рyку, ћт' є3го2 і3 гlа є3мY: маловёре, почто2 ўсумнёлсz є3сі2; »(Мф.14: 31). Ми ж прийнятний від Господа в святих таїнствах тверду віру, благоустроение душі і мирне спокій: «І # влёзшема і4ма Вь Корабель, престA вётр'» (Мф.14: 32).

Буква я4ть - лігатура, причому в даному випадку це є4рь (ь), увінчаний хрестом.

3) Буква «ю»

Буква-лигатура Ю4 складена з букви І (і десятірічная) і першої частини літери ќк'. Буква власного імені не має, але слово Ю4 в церковнослов'янською мовою є займенником «її». У билинах зустрічаються такі вирази: «Взяв ю (її) за білі руки, повіз ю (її) в стольний Київ-град», А по-церковнослов'янською прочитаємо наступне: «і3 ѓще деснaz твоS рука соблажнsет' ТS, ўсеци2 Ю5 і3 вeрзі t себє2 »(Мф.5: 30).

4) Буква «я»

Лігатура Ћ складена з Ї десятиричное і а3за2, і позначає йотований звук [а] - [jа].

Перевірочні питання:

1. Які букви не можуть починати слово?
2. Що означають назви букв є4р', є4рь і є3ри2?
3. Які звуки передають букви є4р', є4рь і є3ри2?
4. Чому букву Е можна вважати лигатурой?
5. Яке значення має слово Ю4 в церковнослов'янською мовою?
6. З яких букв складена лигатура Ћ?